Хто є хто

Mercenaries 2: World in Flame - продовження історії трьох сучасних найманців з Mercenaries: Playground of Destruction. Обидва проекти являють собою GTA-Образний мир, мілітаристичний антураж і вільний ігровий процес. Причому в другій частині гри на розтерзання новоспеченим найманцям-гравцям віддається величезна територія - 64 квадратних кілометра. Дана площа набагато більше, ніж та, що приділяється під амбіційний проект Far Cry 2. Однак повернемося до розповіді про наших найманців.

Playground of Destruction люблять порівнювати з такої «войнушкой» у дитячій пісочниці. І це не далеко від істини. Ну а оскільки оригінал видавався лише для консолей, то в стані Пк-Гравців про нього відомо лише понаслышке. Оригінал - це охоплений полум’ям мирок з величезною кількістю військової техніки в арсеналах воюючих угруповань: тепер у грі їх п’ять; вся техніка доступна гравцеві. У продовженні розроблювачі пішли ще далі. В World in Flame усе стало більше, різноманітніше, цікавіше. Танки, джипи, пушки, вертольоти, інша військова техніка й спеціальні засоби - технічний парк і арсенал стали набагато богаче. І все це розмаїтість, по великому рахунку, лише для трьох - це місцеві персонажі-найманці: накочений афроамериканец із сигарою в зубах Крис Джакобс, татуйований швед з «ірокезом» на голові Маттиас Нильсен і сама високооплачувана серед солдатів удачі, швидконога британка з азіатськими коріннями Дженнифер Мью.

Три найманці мають на увазі три абсолютно різних стилі гри. У кожного персонажа є свої сильні й слабкі сторони, які, однак, слабко впливають на ігровий процес. Так по великому рахунку не важливо кого з «брудної трійці» ви оберете своїм «альтер эго». Можливості всіх трьох однаково великі: від рукопашної сутички до керування танком або пілотування вертольота, від прицільної, міткою стрілянини з пістолета до замовлення дорогих авіаударів і координування атаки із супутників. І це лише дещиця звеселянь доступних для гравця. Саме це рятує гру від фіаско.

А мінусів в World in Flame вистачає. У даному проекті, на жаль, багато чого можна було дожати, зробити краще, але всі так і залишилося на рівні оригінальної історії. Планка интерактивности, графічного пророблення місцями ніяк не дотягає до рівня конкурентів проекту, що от-от вийдуть на ігрову сцену. Армія вражає: від неперевірених ігор, начебто Xenus 2: White Gold до монстрів в особі Saints Row 2, Far Cry 2 і великої Grand Theft Auto 4. Лише спецэффекты проекту гідні цієї когорти экшенов, однак на них сьогодні далеко не виїдеш.

На війні, як на війні

Їхати прийде таки далеко. Місце дії продовження Mercenaries - тропічні острови Венесуели. Ландшафт багатий, різноманітний: міська забудова, сільська місцевість, джунглі. Життя по сьогоднішніх мірках тече по локациям в’януло, безлико. Усюди ходить-бродить безліч однакового народу, тоді як розроблювачі в усьому ігровому світі намагаються якщо вже не бігти від подібного пережитку, то відходити вуж точно.

Оригінал вийшов грою цікавої, хоча й у нього були свої недоліки. Однак же завдяки загальному ігровому дійству на багато чого тоді закрили очі. У продовженні розроблювачі намірилися їх ліквідувати, додати проекту лиску. Однак, на жаль, удалося далеко не все. На «персоналках», PS2, PS3, Xbox360 вийшла по суті справи все та ж гра. Незважаючи на багатий вибір, що дає гравцеві відкритий мир, ігровий процес обох проектів линеен. У сиквеле цього стало менше, але червоточина не зникла. З кожної з п’яти існуючих фракцій, доводиться дружити по черзі. Оскільки побічні місії, так звані умовні цілі: убивства, знищення й захоплення будинків, супровід дуже поважних осіб, видаються гравцеві не відразу всіма фракціями, а в порядку строгої черговості. Тому залишатися всім другом, мудро вибираючи завдання й наймачів - міф.

Усе зводиться до одному - ми псуємо відносини з усіма, крім фракції-роботодавця. Виконуємо всієї її місії, потім купуємо свою загублену гарну репутацію й біжимо до свого колишнього ворога, щоб робити брудну работенку, але цього разу для наступної фракції. Подібний цикл повторюється три-чотири рази до самих фінальних титрів. У грі просто немає ситуацій, коли необхідно нейтральне відношення до декількох кланів наймачів відразу, досить лише дружити з тим, хто платить. Це серйозна недоробка розроблювачів.

Mercenaries 2: World in Flame - проект неоднозначний. З однієї сторони він зустрічає гравців цікавими вступними завданнями, пропонує тренувальні міні-місії, багаті на вигадку, з іншої сторони кидає користувача напризволяще серед безликих кілометрів локаций, де абияк густо розкидані бонуси й однакові додаткові квесты. І так по всіх усюдах. Гра через крок радує, а через два - дико розчаровує. Натхненний фонтан іскор, бризи вогню вибухів поміняє застаріла, старого виду графіка, цікаві зразки військових машин - недалекий інтелект її хазяїв. Багатство вибору способів, варіантів дій - ледача лінійність що відбувається.

У грі досить плюсів, интересностей і нюансів. Іноді коли гравець остаточно разочаровывается в проекті, той зненацька радує, повертаючись якоюсь незвіданою, чудовою стороною. Так перегони на Бигфуте й іншій «доведеній техніці» досить цікаві, як багато постановочних місій. Мають місце забавні міні-ігри при захопленні військової техніки, безліч задумів начебто можливості погнати вертоліт і багато чого ще. Вся розмаїтість ігрового процесу тоне в океані дрібних помилок. Кривдно.

Схоже, проект World in Flame - чи не справжній промах, зовсім не такий, якої його чекали. Гра середня. Однак чого вуж гріха таїти, мабуть, ми будемо в це грати… Правда, недовго, адже на порозі просто юрба топових ігор приблизно такої ж тематики й жанру.

Плюси:

+ широкі ігрові можливості

+ гарні спецэффекты

+ цікаві зразки військової техніки, транспорту

Мінуси:

- непоказна графіка

- одноманітний ігровий мир

- слабкий інтелект супротивника